Ломбард – лихвар чи меценат?

Для багатьох пересічних громадян слово «ломбард» асоціюється із жадібними лихварями, що збагачуються за рахунок населення, здираючи із них непомірно високі відсотки. Такий образ для нас творили великі письменники минулого, описуючи лихварів, – Оноре де Бальзак в повісті «Гобсек», Аліг’єрі Данте в «Божественній комедії», Микола Гоголь у розповіді «Портрет» та Федір Достоєвський в романі «Злочин та кара». В усіх цих літературних шедеврах лихварі зображувалися як злочинці, які законно збіднюють населення та живуть за рахунок інших.

Історія ломбардів

Та чи насправді ломбарди несуть таку жахливу суспільну місію? Спробуємо дізнатися правду з історичних, а не літературних, джерел, що ж таке ломбард.
Потреба суспільства в отриманні коштів за рахунок застави майна виникла ще в античні часи, коли в Стародавній Греції за законами Солона в 6 ст. до н.е. на рівні держави було визнано поняття «приватна власність». В Китаї, за легендою, перший ломбард виник 1500 років тому. Як правило, власниками цих ломбардів були чиновники, які відповідали за внутрішні справи династії Цин і євнухи. Ломбард в середньовічному Китаї був одним з важливих джерел доходів держави, тому уряд жорстко його контролював. Закриття ломбардів могло істотно вплинути на життя народу і спричинити багато соціальних проблем.

Ломбарди в Європі

Ломбарди, саме як фінансові установи, виникли у Середньовічній Європі в середині 15 ст., коли французький король Людовик XI надав офіційно лихварям Ломбардії (провінція в Італії) привілеї у заснуванні кредитних установ подібних до сучасних ломбардів. Таким чином король узаконив діяльність лихварів (послуги яких користувалися популярністю), вирішивши декілька проблем – поповнив державну казну за рахунок надходження податків, що сплачували власники ломбардів, та впорядкував процес надання кредитів під заставу рухомого майна.

З плином часу ця ідея здобула широкої підтримки в усій Середньовічній Європі – так, завдяки натхненним проповідям в Перуджі (тодішні володіння Папи Римського) монаха Барнабе із Тернії, в 1464 році за кошти заможних громадян були засновані «гори милосердя» (mont de piété) – бюро займів для малозабезпечених жителів. Подібні заклади виникали в різних регіонах Італіїї — Савонії, Мантуї, Флоренції. За посередництвом монастирів ці заклади видавали займи під… 5-6% річних! На Латеранському соборі (1512—1517) ломбарди, як дієва зброя у боротьбі проти лихварів, отримали благословення Папи Римського.

Однак в наступному році цей наказ скасували і відкриття першого ломбарду у Франції було відстрочено аж до 1777 році, коли банкір Неккер заснував ломбард у Парижі. В Російській імперії ломбардна діяльність бере свій початок в 1733 році, коли заснована вищим наказом Монетна контора почала видавати  кредити під заставу золота, срібла, дорогоцінних каменів та виробів із них. Однак в імперській Росії, на відміну від Європи, ломбарди в першу чергу орієнтувались на заможні верстви населення, на дворян та купців, аніж на бідноту. За умовами Монетної контори займи видавалися під заставу дорогоцінних металів на суму не вищу 75% вартості за вказаної ціни під 8% річних строком на рік із правом відстрочки виплати до 3 років.

Ломбарди в Україні

В Україні ломбардними і позичковими операціями вперше почали займатися ще в 1800 році в Одесі, коли місту було надано 25000 рублів на продовження робіт з будівлі гавані. За гроші треба було платити відсотки, а витрачати їх доводилося вроздріб. Утворений містом комітет із провадження робіт у порту почав видавати гроші під заставу цінних речей і товарів.

Першу позичку видали якомусь італійцю, потім кілька позичок по 1000 рублів під заставу 1000 пудів сірки, кілька позичок по 1000 і 500 рублів під заставу 80 і 40 пудів воску, бочки олії, хутряних товарів, будинку. За більшістю застав давалися відстрочки. Серед них є два зобов’язання від 17 грудня 1800 року Фелікса Дерібаса, який взяв 1000 рублів під заставу коштовностей зі срібла, і його дружини Октавії, яка взяла 1200 рублів під заставу великої срібної таці, двох підносів, ложок.

Потім розпочався прийом на збереження громіздких речей — меблі, рояль, фісгармонія, екіпаж, молотарка тощо, для чого найняли спеціальне приміщення під склад. Ця будівля сьогодні є пам’ятником архітектури.

Суспільна роль ломбардів сьогодні

Отже, про що свідчать всі ці історичні факти? По-перше, ломбард як легальна фінансова установа — це закономірний правонаступник лихварства, а не його тотожність. Ломбардна діяльність, на відміну від лихварства, контролюється державою, а значить має законні підстави і провадить свою економічну діяльність в правовому полі. Ломбарди – це легальний бізнес, а тому їх діяльність – це джерело надходжень додаткових коштів до державної казни у вигляді податків. Ломбард – це також нові робочі місця. Отже уряду ломбард допомагає вирішувати ряд економічних та соціальних питань.
А що ж тоді до населення? Ломбарди занижують реальну вартість предмета під заставу та беруть дуже високий процент на кредит. Українські реалії такі, що при високих темпах інфляції та девальвації, підприємці не мають змоги зменшувати кредитні ставки, адже в іншому випадку бізнес може стати не рентабельним, а отже і ліквідованим. До того ж, я ви могли впевнитись, у ломбардів не завжди були такі умови надання кредитів під заставу майна. Із самого початку ломбарди відкривалися, як благодійні заклади, які допомагали біднякам отримати взамін свого майна грошові позики для підтримки власного життя за наднизький процент (до 0,4% на місяць), або взагалі на умовах безпроцентного кредиту.
Що ж, ломбарди мають свою багату історію, вони ведуть свою діяльність в умовах сьогоденної реальності та будуть і надалі існувати в тому вигляді, в якому буде готове прийняти їх суспільство. Та незмінним залишається лише одне – потреба населення в отриманні додаткових коштів під заставу власного майно – комусь, щоб купити хліба, комусь, щоб розпочати власну справу, а комусь, щоб допомогти близькій людині.

А як ви вважаєте, ломбард – це лихвар чи меценат?